Цього тижня команда «Укрвинпром» організувала онлайн-зустріч для Barn Eales — представника міжнародного журналу про вино «Decanter» та виноробів України. За мету поставили обговорення та оприлюднення надважливої теми — вплив війни на українські виноробні компанії. Світ вже багато говорить про зруйновані міста та селища, знищену цивільну інфраструктуру та промислові комплекси. Але мало — про наслідки бойових дій та ракетних обстрілів на виноградниках та виробничих територіях виноробної галузі України. Ми маємо говорити про це. Маємо доносити світовій спільності про значущість та цінність українського вина.

Наші виробники зазнали великих втрат. Частину виноградників та виноробних підприємств окупували росіяни, частину — знищили постійні ракетні обстріли. Деякі виробники були змушені зупинити свою діяльність через відсутність ринку збуту та економічні труднощі. Багато українських виноробів та власників виноробних підприємств втратили своїх колег та близьких, що стало справжньою трагедією для всієї галузі.

Ця двогодинна розмова точно стала важливим кроком у збереженні та розвитку української виноробної галуз.

Учасники «Укрвинпрому», які поділилися своїми історіями під час зустрічі:

1. Заворотній Валерій – власник ТОВ «ВКЗ» Ольвія» , ТОВ «Таїрово Вайнері»
2. Євгенія Кулініч – винороб ТОВ «Стерх», ТМ Falko.
3. Олександр Міроненко – власник ТОВ «Вина Запоріжжя» TM Graevo.
4. Андрій Стрілець – генеральний менеджер ПРАТ «Князя Трубецького».
5. Георгій Іукурідзе – співзасновник ТОВ «ПТК Шабо».

 «Ця онлайн-зустріч стала для нас важливим кроком у збереженні та розвитку української виноробної галузі, яка зазнала великих втрат. Я щоденно спілкуюсь з виноробами та власниками виноробних компаній і точно знаю — вони потребують підтримки. Зараз — як ніколи раніше. Десятки зруйнованих виробничих приміщень, сотні понівечених виноградників, тисячі викрадених або знищених пляшок вина. Це колосальні цифри для української виноробної галузі. Радий, що представники іноземних ЗМІ цікавляться цією проблемою. Вони продовжують підтримувати Україну. Після почутих історій хочеться працювати з ще більшою наснагою. Кожного дня робити своє. Це точно наближає нашу перемогу», — Володимир Кучеренко, директор «Укрвинпром».

Наслідки війни для виноробної галузі України

 «Виноробня «Олівія» та «Таїрово Вайнері» розташовані на березі Дніпро-Бузького лиману. З початком війни наші території були дуже близько до лінії фронту. Постійні бойові дії та обстріли великокаліберною артилерією і системами залпового вогню завдали дуже великих ушкоджень нашим виноградникам. З початку березня практично щодня в нас було 50-100 попадань. Тоді ми просто заборонили працівникам виходити на виноградники. Вся територія протягом 4 місяців окупації обстрілювалась субкасетними снарядами, частина з яких залишалась нерозірваними. Коли росіян витіснили далі від області, а ракетні обстріли скоротились до кількох в тиждень, тільки тоді ми змогли оцінити масштаби руйнувань. Приблизно 585 гектарів виноградників виявились абсолютно ураженими касетами, і тільки взимку туди змогли потрапити сапери. Ми втратити величезний проміжок часу, який був потрібен для співпрацювання з виноградом. Не впевнений, що вони ще будуть придатні для вирощування та вироблення вина. Зараз ми маємо тільки 500 виноградників, які можемо використовувати для виробництва. Серед наших співробітників більше 100 чоловік воює на фронті, деяка частина виїхала закордон і велика ймовірність що не повернеться назад. Звичайно, обсяги впали рекордно. Але ми продовжуємо працювати. Віримо в перемогу та не втрачаємо оптимізму.

Я хочу, аби росія відшкодувала кожному виноробу, чиє виробництво зазнало втрат. Матеріальних і особливо — людських. Замороженими активами, репараціями, будь-як. Вони мають за це заплатити велику ціну. А ми повинні про це говорити всюди, де тільки можемо. Світова спільнота вже багато говорить про зруйновані міста, інфраструктуру, тощо. Але зовсім мало знає про масштаби втрат у виноробній галузі. Це треба змінювати», — Заворотній Валерій – власник ТОВ «ВКЗ» Ольвія» , ТОВ «Таїрово Вайнері».

«Наша виноробня «Falko Winery» розташована в Миколаївській області, по дорозі на Херсон. Від самого початку війни вона була майже на лінії фронту, але ми все одно працювали. П’ять разів нас мінували, п’ять разів ми розміновували. Були руйнування на виноградниках, трішки постраждав і сам виноробний цех. Наші співробітники на самому початку вторгнення росії допомагали українським військовим рити бліндажі та окопи, в своїх приміщеннях ми приймали жінок та дітей. Власник «Falko winery» задонатив військовим 5 мільйонів гривень. Зараз ми продовжуємо робити та продавати вино. Робимо сухі червоні, білі та рожеві. Останні — з червоних сортів винограду шляхом холодної матерації. Частину коштів від прибутку продовжуємо переводити на потреби українського війська. Ми не хизуємось. Просто констатуємо факти та продовжуємо робити своє. Зараз точно не час опускати руки. Ми обов’язкого все відновимо», — Євгенія Кулініч,  ТОВ «Стерх», ТМ Falko

«Graevo — невелика команія. Перший виноград ми зібрали в 2014 році. До 2020 року ми продавали вино тільки в Запоріжжі. Перший момент, коли ми повірили в свої сили, був в 2021 році. Тоді ми вперше взяли участь у винному конкурсі Wine & Spirit. Ми отримали нагороди та зрозуміли, що наше вино подобається не тільки нам. Тоді остаточно зрозуміли: треба активніше рухатись далі! В тому ж році познайомилися з директором Укрвинпрому — Володимиром Кучеренком — і отримали мотивацію брати участь у конкурсі в Канаді. Обидва вина, які поїхали, отримали золото, єдине в Україні. 23 лютого 2022 року ми планували відправити наше вино на конкурс «Decanter». Але в той день всі рейси відмини, а на наступний день життя українців змінилось.

Виноград ми закупали в Херсонській області, яка від початку повномасштабного вторгнення була окупована росіянами. Також ми заклали власні виноградники поблизу Запорізької АЕС. Цей регіон і досі окупований. В цьому році планували зібрати свій перший виноград і спробувати з нього вино. Але 24 лютого плани змінились. З перших днів великої війни ми приймали жінок та дітей в наших підземних приміщеннях, Тоді не було розуміння що буде завтра та як діяти. Але кілька тижнів, і ми оговтались. Зібрались і продовжили робити вино. Тільки зараз я відчуваю, наскільки в українців виріс попит на своє. Хочуть куштувати нове, хочуть купувати українське. Виріс попит і серед західного споживача. Дуже хочеться посилювати цей інтерес. Масштабувати виробництво, заходити на нові ринки збуту, брати і надалі участь у міжнародних конкурсах. Українська виноробна галузь зараз як ніколи потребує світової підтримки», — Олександр Міроненко – власник ТОВ «Вина Запоріжжя» TM Graevo.

«Історичне шато Князя Трубецького з перших днів війни одразу було окуповане росіянами. Розташоване в Херсонській області на березі Дніпра, з іншого боку від міста Каховка. До 24 лютого в нас ще були склади під Києвом, які зараз знищені. 32 тисячі пляшок — пряме влучення в склад. Регіон виноробні вже деокупований, але потрапити на виноградники і виробництво через щоденні обстріли ми поки що не можемо. Знаємо, що там було багато влучань. Знаємо, що розграбована найбільша в Україні колекція вин, зібраних з 1958 року.

Виноградники заміновані. Минулого тижня було пряме влучання в нашу прохідну, — знищена вщент. Наразі ми нічого не виробляємо. Частина команди виїхала з України в перші місяці війни. Звісно, вони не могли обробляти виноград. Тому його стан зараз — невідома історія. Наші винороби в 2000-х роках засадили 200 гектарів світовими сортами винограду, реконструювали шато, облаштували підвали для зберігання вина по класичній французькій технології. Зараз регіон порожній.

Але ми не опускаємо руки. Працюємо над стратегією відновлення нашої виноробні. В першу чергу — історичного шато і виноградників. Українці та європейський споживач ще обов’язково вип’є довгоочікувану та улюблену пляшечку вина «Князя Трубецького». Ми не зламались. Навіть коли втратили все», —   Андрій Стрілець – генеральний  менеджер ПРАТ «Князя Трубецького».

«Шабо — один з настаріших терруарів Європи. На цих землях вирощували виноград ще стародавні греки. Початок культурного виноробства в цьому регіоні пов’язаний зі швейцарськими переселенцями, які заснували тут у 1822 році виноробне поселення. Мали б відсвяткувати в 2022 році велику дату, але…ще відсвяткуємо. Треба сказати, що російський вплив Shabo відчув на собі ще в період радянської епохи. В період горбачовської «антиалкогольної кампанії» хоч і вдалось зберегти виноградні плантації, але роки перебудови все ж таки призвели до занепаду. Але в 2003 році моя сім’я побудувала тут нову епоху з єдиною ідеєю — створити перше Велике вино України. Зараз ШАБО — це унікальний терруар з 1200 гектарами винограду європейських та авторських сортів. Понад 500 нагород у престижних конкурсах, дві золоті медалі на London Decanter вперше завдяки Chardonnay Shabo Grande Reserve 2015 та Cabernet Shabo Grande Reserve 2017, який отримав 95 балів зі 100. Сьогодні наше вино представляє Україну в Бордо та експортує в більше 20 країн світу.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на Україну ми активно підтримуємо місцеву громаду регіону, ТРО, ЗСУ, ВПО. Допомагаємо з продовольством та продуктами першої необхідності. Купуємо бронежилети, транспортні засоби та інше спорядження. Коли Миколаїв потребував питної води, разом з колегами виноробами ми організували доставку цистерн з власної артезіанської свердловини. Попри активну волонтерську діяльність ми продовжуємо робити якісний продукт, яким сміливо може пишатися кожен українець. Ми оптимісти. Перемога — тільки питання часу. Маємо просто невпинно робити своє», — Георгій Іукурідзе – співзасновник ТОВ «ПТК Шабо»

Як бачите, багато українських виноробень зазнали втрат. Руйнування, наслідки яких, нажаль, незворотні. Але українці вже славляться своєю незламністю! Попри все, винороби вірять в перемогу та краще майбутнє! А ми з командою підтримуємо їх на кожному кроці.

Українське вино займає точно не останнє місце у світовому рейтингу. Воно визнане. І зараз потребує неабиякої підтримки. Купуйте своє. Дізнавайтесь більше про своє, аби краще розуміти себе.